З доісторичних часів до появи радіомаяків, були використані способи повідомлення, які відправляються швидше, ніж можуть бути передані людьми при безпосередньому контакті. Перші системи повідомлень, на кшталт сигнальних вогнів, не можна назвати телекомунікацією, і навіть древні люди створювали ланцюжок ретрансляційних станцій передачі повідомлень великі відстані.
Єдиний телекомунікаційний зв'язок, який має велике значення для телекомунікацій протягом попередніх багатьох років, - це телеграфний код, розроблений вперше в Китаї в період міжусобиць (481-221 р. до н.е.). Це дозволило відправляти повідомлення на тисячі кілометрів у будь-який час, щогодини дня, по доріжках барабанної лінії, де кожен барабан у зоні чутності сусідніх. Більшість станцій були побудовані на основних дорогах і пасажири могли чути повідомлення. Це попередник Алфавіту Морзе, винайденого наприкінці 1930-х Самуелем Ф. Морзе в Сполучених Штатах для електронного, а не акустичного використання.
Робота над електрикою, що призвела до створення так званої «Лейденської колби» у 1745 році, викликала новий інтерес до можливостей телеграфу. У Франції абат Жан-Антуан Ноул (1700-1770), фізик і біохімік, встановив зв'язок між 200-ма ченцями Картуського ордена, близько півтора кілометра. Кожен монах тримав два дроти, що з'єднували його з наступним ченцем з обох боків. Коли заряд проходив проводами, у всіх ченців був електричний шок. Це доводить абату можливість електрозв'язку. Він був вражений швидкістю електричних імпульсів.
У 1841 році Вітстоун зробив приймач, який міг друкувати телеграфні повідомлення у вигляді листів - перший телекс.
Протягом статті ми розповімо про бездротовий телеграф, супутниковий зв'язок, мобільні та сонячні телефони, а також факс.
Немає відгуків на цю статтю
